Майстер-клас

МАЙСТЕР-КЛАС НА КОНКУРС "ВЧИТЕЛЬ РОКУ-2016"

Добрий день, шановні колеги, вельмишановне журі!

Мене звуть Рижонко Володимир Миколайович. Я працюю вчителем математики в Новостепанівському НВК Олександрівського району Донецької області. Дозвольте представити на Ваш розсуд майстер-клас «Використання методу проектів на уроках математики».

Моє педагогічне кредо «Мої учні будуть дізнаватися про нове не від мене, вони будуть відкривати це нове самостійно. Моє завдання – допомогти їм розкритися».

Розпочати майстер-клас мені хотілося б словами Миколи Рилєнкова "Дорога та, що сам шукав, ніколи не забудеться".

Традиційно  освіта  розглядається  як  засвоєння  учнями  певної  суми  знань,  умінь, навичок,  зумовлених Державними стандартами  та програмами  з  того чи  іншого предмету. Але  ринок  праці  висуває  сьогодні  вимоги  не  стільки  до  рівня  теоретичних  знань потенційного  працівника,  скільки  до  його  рівня  відповідальності,  професійної компетентності  і  комунікабельності,  які  він  може  продемонструвати. Тому,  щоб  бути успішною людиною в сучасному світі, недостатньо володіти певною сумою знань у тій чи іншій  галузі.  Важливо,  щоб дитина,  яка  закінчує  школу  і  йде  у  доросле  життя,  не  була пасивним  об’єктом  впливу,  а  могла  самостійно  знайти  потрібну  інформацію,  обмінятися думками  щодо  певної  проблеми  з  іншими  людьми,  брати  участь  у  дискусії,  знаходити аргументи  і  контраргументи,  виконувати  різноманітні  ролі.  Отже,  запровадження  в українській  системі  освіти  компетентнісно-орієнтованого  підходу  має  за  мету  виховати  і  сформувати  такого  компетентного  випускника,  який  би  мав  високий  рівень  мотивації, характеризувався  високою  навчальною  й  соціальною  активністю,  готовністю  до самостійної розумової діяльності.

Математика багатьом дітям дається нелегко. І якщо в учня немає мотивів її вивчати або ці мотиви слабкі, навчання перетворюється на муку. У цьому полягає одна з найважливіших причин відставання багатьох школярів з математики. Усунути її можна лише одним способом – своєчасно сформувати дієві мотиви навчання.

Якщо запитати школярів, який предмет в них найулюбленіший, то навряд чи більшість з них назвуть математику. Одні вважають, що цей предмет їм не під силу, інші – що знання з математики не знадобляться у житті. Завдання вчителя – переконати кожного учня в тому, що навіть мінімальний рівень математичних знань піднімає його на вищий рівень людського спілкування. Вивчення математики – нелегка праця, але під час її вивчення виховується розсудливість, гнучкість розуму, логічність думки і здатність прогнозувати певні ситуації наперед, що особливо потрібно кожній людині в ринкових умовах.

Прагнучи сформувати компетенції, потрібні дитині в самостійному житті, ми спираємося на розвиток уміння діяти, приймати рішення, знаходити способи найкращого розв’язання того чи іншого завдання. До дії ж як такої людину спонукають мотиви, тобто те, заради чого людина і вдається до будь-яких дій. Потреба в чомусь, емоційна яскравість, прагнення до певної мети, зацікавленість – це причини, які активізують діяльність і є основою мотивів.

Шкільний клас, до якого я входжу на кожному уроці, – це певна сукупність достатньо різних потреб, емоцій, почуттів, цільових установок та ідеалів, із якими у цей навчальний кабінет сьогодні увійшли діти.

Переді мною стоїть завдання: навчити дитину, тобто забезпечити оволодіння знаннями, розвинути її природні здібності, виховати емоційну, духовну сферу особистості. Саме тому першочергове завдання – формувати й розвивати навчально-пізнавальну мотивацію до вивчення математики.

Людина із задоволенням працює, якщо захоплена роботою та любить її. Мислення учня активізується, якщо в нього виникло бажання розуміти, вивчати новий матеріал, з’явилась зацікавленість роботою, коли він стає співучасником навчально-пізнавального процесу. Тому зацікавити вивченням математики й підтримувати цю зацікавленість у школярів є актуальним завданням для вчителя математики на кожному уроці.

Учені  стверджують,  що  без  активності  школярів  у навчально-виховному процесі не може бути успішним засвоєння знань,  не  може  бути  повноцінного  виховання.  Проектне навчання  дає  можливість  відійти  від  традицій у  навчанні,  для яких типовою є пасивність учнів, коли вчитель сам визначає, що учневі  потрібно  знати,  а  учень  повинен  тільки  відтворити знання.

Метод  проектів  не  є  принципово  новим  у  світовій педагогіці. Він виник ще в 20-х роках минулого століття в США. Його  називали  також  методом  проблем,  і  пов’язувався  він  з ідеями  гуманістичного  напряму  в  філософії  та  освіті, розробленими американським філософом і педагогом Дж. Дьюї, а  також  його  учнем  В. Х.  Кілпатріком.  Дж.  Дьюї  пропонував будувати навчання на активній основі, за допомогою доцільної діяльності  учня,  відповідно  до  його  особистого  інтересу  саме  в цьому знанні. Звідси надзвичайно важливо було показати дітям їх  особисту  зацікавленість  у  знаннях,  що  набуваються  та  які можуть і повинні знадобитися їм у житті.

В. Х.  Кілпатрік  про  метод  проектів  зазначав:  «Якщо  ми уявимо  собі  низку  вчинків,  розміщених  на  шкалі  за  ступенем їхнього значення, починаючи від діяльності, що відбувається під впливом прямого примусу, і до такої, у яку людина вкладає всю свою  душу,  то  відповідно  до  результатів  спостережень, здійснених  нами,  на  вищому  ступені  шкали  повинен  стояти термін «проект»…».

Метод  проектів  – це  система  навчання,  у  процесі  якої  учні  здобувають знання  шляхом  планування  і  виконання  практичних  завдань  (проектів).

Цей  метод ґрунтується на ідеї спрямованості навчально-пізнавальної діяльності учнів на результат, який можна  отримати  завдяки  вирішенню  тієї  чи  іншої  теоретично  чи  практично  значущої  для учня проблеми.

Для чого потрібний метод проектів? 

•      Розвити здатності учнів і вчителя до аналітичного, критичного й творчого мислення.

•              Самостійно здобувати відсутні знання з різних джерел.

•      Міркувати, опираючись на знання фактів, закономірностей науки, робити обґрунтовані висновки. 

•              Ухвалювати самостійні аргументовані розв'язки. 

•             Навчити працювати в команді, виконуючи різні соціальні ролі. 

Якщо учень зуміє впоратися з роботою над навчальним проектом, можна сподіватися, що в справжньому дорослому життя він виявиться більш пристосованим: зуміє спланувати власну діяльність, орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, спільно працювати з різними людьми, тобто адаптуватися до мінливих умов. 

З досліджень відомо, що учні втримують у пам'яті:

•      10% від того, що вони читають;

•      26% від того, що вони чують; 

•      30% від того, що вони бачать; 

•      50% від того, що вони бачать і чують; 

•      70% від того, що вони обговорюють із іншими; 

•      80% від того, що засноване на особистому досвіді; 

•   90 % від того, що вони говорять (проговорюють) у той час, як роб-лять; 

•      95% від того, чому вони навчаються самі.

Робота над проектом — практика компетентнісно-орієнтованого  навчання в процесі конкретної праці учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості учня це має такий вигляд: "Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати".

Для педагога — це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують впродовж визначеного відрізка часу.

Технологія проектування передбачає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого — інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості.

Результати виконання проектів повинні бути "відчутні": якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична — конкретний результат, готовий до впровадження.

Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

Таким чином, суть проектної технології — стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачають володіння визначеною сумою знань, та через проектну діяльність, яка передбачає розв'язання однієї або цілої низки проблем, показати практичне застосування надбаних знань. Від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними, дотримуючи відповідний їх баланс на кожному етапі навчання.

Участь  у  роботі  над  проектами  сприяє  формуванню  у  школярів  вміння  висувати гіпотези,  вибирати  й  аналізувати  інформацію,  працювати  з  енциклопедіями,  словниками, спеціальною літературою,  використовувати можливості Інтернету.  Учні вчаться проводити спостереження,  брати  інтерв’ю,  проводити  опитування,  систематизувати,  узагальнювати отриману інформацію, робити висновки.

Всім відома така формула проекту: проект – це п’ять «П»:

1.       Вибір проблеми (теми) - занурення в проект. Робота над проектом завжди спрямована на вирішення конкретної проблеми. Немає проблеми - немає діяльності. Метод проектів можна використовувати в навчальному процесі для розв'язування різних невеликих проблемних завдань у рамках одного-двох уроків (короткострокові проекти). У цьому випадку тема проекту пов'язана з темою уроку або застосуванням даної теми в різних життєвих ситуаціях.

2.              Обов'язкове планування дій - розробка проекту. У ході розбору й обговорення проекту виробляється план спільних дій учня й учителя. Створюється банк ідей і пропозицій. Протягом  усієї роботи вчитель допомагає в постановці мети, коректує роботу, але в жодному разі  не нав'язує учневі своє бачення розв'язування завдання.  Формуються групи учнів, де перед кожним ставиться своє завдання.  Розподіляючи обов'язки, ураховуються схильності учнів до міркувань, до формування висновків, до оформлення проектної роботи.  Складається план роботи над проектом, проводиться аналіз наявної інформації.

3.            Пошук інформації  - здійснення діяльності. Обов'язкова умова кожного проекту. Велику підтримку в цьому дають Інтернет ресурси. Знайдена інформація, обробляється, осмислюється. Після спільного обговорення вибирається базовий варіант. Учитель коректує послідовність технологічних операцій в кожній роботі. 

4.            Продукт - результат роботи. Учні, вибравши посильні технології для створення своєї роботи на комп'ютері, уточнюють, аналізують зібрану інформацію, формулюють висновки. Учитель виступає в ролі наукового консультанта. Результати виконаних проектів повинні бути, що називається, "відчутними". Якщо це теоретична проблема, то конкретний її розв'язок, якщо практична - конкретний результат, готовий до використання (на уроці, у школі, у реальному житті).  Залежно від  місця, де застосовується метод, можуть бути й різні продукти. Наприклад, продуктом самостійної діяльності учнів на уроці, може бути опорний конспект, пам'ятка по методах розв'язування задач, збірник ключових завдань по досліджуваній темі й ін. Прикладний проект може бути пов'язаний із застосуванням математичного апарата в повсякденному житті. Наприклад, розрахунки мінімальної кількості необхідних продуктів і їх вартості, використовуваних родиною протягом  місяця; розрахунки погашення банківського кредиту й ін.  Результатами роботи над проектами в позаурочній діяльності стають реферати, есе, електронні посібники, математичні моделі, мультимедійні продукти і т. д.

5.            Презентація результатів - представлення готового продукту. Іншими словами, здійснення проекту вимагає на завершальному етапі презентації продукту й захисту самого проекту, яке проводиться у формі конкурсу, виставки, презентації.  При захисті учні демонструють і коментують глибину розробки поставленої проблеми, її актуальність, пояснюють отриманий результат, розбудовуючи при цьому свої ораторські здатності. Оцінюється кожний проект усіма учасниками занять. Учні з інтересом дивляться роботи інших і за допомогою вчителя вчаться оцінювати їх.

Критеріями оцінки результатів роботи учнів є:

•      уміння використовувати різні джерела інформації, методи дослід-ження; 

•      уміння працювати в співробітництві; 

•      уміння сприймати чужу думку; 

•      уміння протистояти труднощам; 

•      уміння ставити мета; 

•      уміння становити й реалізувати план;

•      уміння проводити рефлексію; 

•      уміння співставляти мету й дію.

Розрізняють такі типи проектів.

Творчі проекти — не мають детально опрацьованої струк­тури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпо­рядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Вони зазда­легідь домовляються про заплановані результати і форму їх представлення — рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібні сценарій фільму, програма свята, макет журналу, альбому, газети.

Ігрові проекти — учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, іміту­ються їх соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються вигада­ними учасниками ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже ви­сокий, але домінуючим видом діяльності все-таки є гра.

Інформаційні проекти — спрямовані на збирання інфор­мації про який-небудь об'єкт, явище, на ознайомлення учас­ників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структу­ри, можливості систематичної корекції у ході роботи над про­ектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; методи отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, у тому числі й електронні, інтерв'ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); результат (стат­тя, реферат, доповідь, відеофільм); презентація (публікація, у тому числі в електронній мережі, обговорення у телеконфе­ренції). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.

Практико-орієнтовані проекти — результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, реко­мендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є хороша організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних ре­зультатів і можливих засобів їх упровадження у практику.

Дослідницькі проекти — потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета досліджен­ня для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, у тому числі експериментальних методів обробки ре­зультатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмета й об'єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, вису­нення гіпотез розв'язання проблеми і створення шляхів її розв'язання.

За характером контактів проекти поділяються на внут­рішні та міжнародні. Внутрішніми називають проекти, орга­нізовані або всередині однієї школи, або між школами, кла­сами всередині регіону, країни. У міжнародних проектах бе­руть участь представники різних країн, для їх реалізації можуть застосовуватися засоби інформаційних технологій.

За кількістю учасників проекти поділяються на особистісні, парні та групові.

За тривалістю проведення проекти розрізняють корот­кодіючі (кілька уроків з програми одного предмета), середньої тривалості (від тижня до місяця), довготривалі (кілька місяців).

На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів.

Щоб учні навчились розв’язувати задачі, треба дати їм можливість самостійно працювати. Тому в своїй роботі я використовую проектну технологію, яка передбачає практичну спрямованість навчання.

Я роблю це так.

На початку навчального року, аналізуючи можливості навчального матеріалу з математики щодо використання проектної технології, створюю банк тем із різної ступені складності. У тематиці проектних завдань враховуються індивідуальні особливості пізнавальної діяльності учнів.

Учням надаю можливість вибрати тему проекту, організаційну форму її виконання (індивідуальну або групову), ступінь ускладненості проектної діяльності. Для організації проектування визначаємо мету, плануємо результат і форми захисту.

На мою думку, під час роботи учнів над проектом учитель виконує такі функції:

•  допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм для роботи над проектом;

•      сам є джерелом інформації;

•      координує весь процес;

•      підтримує і заохочує учнів;

• підтримує безупинний зворотній зв’язок, щоб допомагати учням просуватися в роботі над проектом.

Вважаю, що у процесі спільної діяльності під час роботи над проектом в учнів формуються такі якості, як уміння працювати в колективі, брати відповідальність за вибір, рішення, розділяти відповідальність, аналізувати результати діяльності, підкоряти свій темперамент, характер, час інтересам спільної справи.

У своїй роботі я виділяю три етапи введення методу проектів у процес навчання:

5-6 клас. Створення міні-проектів на навчальні теми на уроках у груповій роботі.

7-8 клас.  Проекти, виконувані по навчальних темах.

9-11 клас.  Індивідуальні проектні роботи, спрямовані на вирішення глобальних проблем.

Досвід роботи з методу проектів показує, що учні можуть виступати активними учасниками процесу створення проекту, виробляти свій власний погляд на інформацію, намічати мету й задачі й шукати шляхи їхнього рішення.

Метод проектів дозволяє учням учитися на власному досвіді й досвіді інших у конкретних справах і приносить задоволення учням, що бачать продукт власної праці.  У процесі роботи над проектом учні бачать, як застосовуються їх знання для вирішення проблем виробничого характеру. Вони вчаться систематизувати матеріал, виділяти головне, суттєве. При роботі в групі у них виховується почуття колективізму, співпереживання, взаємодопомоги, взаємовиручки. Учні здобувають навички робити з PowerPoint, Word, Excel, вчаться знаходити необхідну інформацію в Інтернеті. Вони доводять собі, що без математики неможлива успішна діяльність людини.

Наприклад:

Математика, 5 клас. Дроби навколо нас

Роботи в нас дуже багато і тому пропоную:

-       не просто слухати, а чути,

-       не просто дивитись, а бачити,

-       не просто відповідати, а міркувати,

-       дружно і плідно працювати.

Сьогодні у нас звітний урок за проектом «Дроби навколо нас». Про свої здобутки звітуватимуть наші учні, які працювали за напрямками: «Дослідники», «Пошуковці», «Журналісти» « Лірики». Вони збирали відомості і складали задачі про дроби.

Отже сьогодні на уроці ми будемо мислити, творити, думати. Відгадайте загадку.

Дає здоров’я  - спорт

Вагу – солодкий торт

Мед – працьовиті бджоли

Знання глибокі - …. (школа)

Молодці, ви гарно справилися з завданням. Я думаю, так само вправно ви справилися із завданням нашого проекту, адже вам необхідно було знайти цікаву інформацію про дроби, а також скласти задачі з використанням дробів. (звіт груп)

 Геометрія, 8 клас. Теорема Піфагора

Закон Архімеда, теорема Піфагора … Чому деякі правила називають іменами вчених? Чи слушні такі назви? Чому теорему Піфагора назвали теоремою Піфагора?

Мабуть, навіть ті, хто у своєму житті назавжди розпрощався з математикою,  зберігають спогади про "Піфагорові штани" - квадраті гіпотенузи рівновеликий двом квадратам катетів. Причина такої популярності теореми Піфагора триєдина: це простота - краса - значимість.

Піфагор - чи не  самий популярний учений за всю історію людства. Важко знайти людину, який би не знала теорему Піфагора. Теорема Піфагора - одна з найважливіших теорем геометрії, вона має багату історію. Але познайомитися з історією теореми, фактами з життя Піфагора, іншими доказами теореми на уроках немає можливості через недолік часу, а матеріал цей цікавий учням. Тому я запропонував  їм прийняти участь у цьому проекті.

У результаті реалізації проекту учні одержали наступні додаткові знання:

1.            Познайомилися з біографією Піфагора;

2.            Довідалися історію розвитку теореми Піфагора;

3.            Отримали уявлення про різні доведення теореми Піфагора;

4.            Навчилися розв’язувати завдання за допомогою теореми Піфагора.

Учні довідалися деякі таємниці історії, і знайшли відповідь на запитання "Чому теорема Піфагора називається його іменем?" (звіт груп)

Алгебра, 11 клас.  Комбінаторика.

Представникам різних професій доводиться розв'язувати задачі, в яких з деякої множини об'єктів потрібно вибрати елементи, що мають ті або інші властивості, розміщувати ці елементи в певному порядку. Так, керівнику потрібно розділити кілька видів робіт між працівниками, агроному розмістити посіви на полях, хіміку - розглянути можливі зв'язки між атомами і молекулами. Так як, в таких задачах йде мова про комбінування об'єктів, їх називають комбінаторними. В наш час комбінаторні задачі приходиться розв'язувати фізикам, хімікам, біологам, економістам, спеціалістам різних професій. І тому ми сьогодні будемо розв'язувати прикладні задачі.

Ви об’єдналися в 4 групи. Кожна група отримала випереджуюче завдання творчого характеру - це підібрати або скласти задачу і висвітлити всю можливу інформацію про дані задачі з точки зору тієї науки, яка вирішує дану проблему, та підібрати подібну задачу для самостійного розв'язання в класі.

У нас тут є медики, біологи, спортсмени. Але я надам спочатку слово теоретикам.  (звіт груп)

Алгебра, 11 клас.  Похідна та її застосування.

Для роботи в проекті старшокласники об’єдналися у 4 групи: «Історики»,  «Пошуковці»,  «Знавці»,  «Ентузіасти».  Кожна  група  одержала  завдання: опрацювати додаткову літературу, довідники, Інтернет та знайти у різних сферах діяльності людини  задачі  прикладного  характеру  із  застосуванням  похідної,  а  також  історичний матеріал щодо походження похідної. Учні склали план своєї діяльності. В кожній групі були учні-теоретики  та  учні-практики.  Зібраний  матеріал  школярі  оформили  у  вигляді презентацій. На підсумковому  уроці з теми, коли учні захищали свій проект: теоретики (4 учні) захищали свої презентації, а практики (4 учні) – розв’язували одну задачу на вибір біля дошки.

В  результаті  проведеної  роботи,  учні  представили  певні  результати,  відповідно  до отриманих завдань:

Групі «Історики» було доручено з’ясувати, хто із вчених і коли ввів поняття похідної. Девіз роботи групи: «Разом навчатися не тільки легше й цікавіше, але й значно ефективніше» (Є. С. Полат). Наведемо короткі результати роботи групи.

До групи «Пошуковці» входило 3 учні. Працювали під девізом «Математику не можна вивчати, спостерігаючи, як це робить сусід».

Група «Знавці» в складі 3-х осіб працювала під девізом  «Усе, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені потрібно, де і як я можу ці знання застосувати». (В. Килпатрік).

Учасники  групи  «Ентузіасти»  переконалися  у  справедливості  слів  Р. Декарта: «Недостатньо  лише  мати  гарний  розум,  головне  – це  добре  застосувати  його».  Вони отримали  завдання:  знайти  цікаві  задачі  з  математики,  які  розв’язуються  за  допомогою похідної. 

Рефлексія заняття.   "Уся справа в капелюсі"

Поставивши мету,  ми наприкінці заняття повинні підбити підсумок нашій роботі, для цього скористаємося  ідеєю Едварда де Боно, яку він назвав "Шість капелюхів - шість способів мислення"- вони нам і допоможуть із різних позицій проаналізувати  заняття  групами .

Білий капелюх - білий колір безсторонній і об'єктивний. У ньому "варяться" думки, "замішані" на цифрах і фактах. Отже,  Вам потрібно розповісти про те, що відбувалося на майстер-класі, опираючись і підкріплюючи свою відповідь цифрами й фактами.

Жовтий капелюх - сонячний, життєстверджуючий колір. Він повен оптимізму, під ним живе надія й позитивне мислення. Отже, Вам потрібно відзначити,  які позитивні моменти були на майстер-класі й обґрунтувати свій оптимізм.

Червоний капелюх - символ сприйняття дійсності на рівні почуттів. У ньому можна віддати себе у владу емоцій. Отже, Ви повинні висловити свої емоції із приводу даного  майстер-класу.

Чорний капелюх - чорний колір похмурий. Це критика. Отже,  Ви повинні висловити свою думку про те, що не вийшло на майстер-класі або що вимагає доробки.

Синій капелюх - синій колір холодний, це колір неба. Синій капелюх пов'язаний з організацією, узагальненням того, що досягнуте. Отже,  Вам при підведенні підсумків уроку треба вказати, на що необхідно було звернути увагу  при  проведенні майстер-класу.

Зелений капелюх - символ свіжого листя, достатку й родючості. Він символізує творчий початок і розквіт нових ідей. Отже,  Вам необхідно дати відповідь  на запитання: чи стануть в нагоді, на Вашу думку,  знання, отримані на  майстер-класі  у подальшій роботі вчителів.

Заключне слово

Шановні колеги, Ви ввійшли в нову інтерактивну технологію. Я сподіваюся, що її Ви обов'язково реалізуєте зі своїми колегами й учнями.

Закінчити свій майстер-клас мені хотілося б однією притчею. 

Мандрівник побачив трьох робітників, які штовхали поперед себе важко навантажені тачки, і запитав кожного, що він робить.

Перший відповів: "Штовхаю цю важку тачку, будь вона проклята".

Другий сказав: "Заробляю на хліб для своєї родини".

А третій гордо вимовив: "Я будую прекрасний храм".

Троє робітників робили те саме, але почували себе по-різному. Для першого робота була каторгою, і він був дуже нещасний. Другий почував себе опорою й годувальником родини. Третій служив прекрасній меті. Він був гордий і щасливий. Щастя людини багато в чому залежить від того, який зміст він вкладає в свою працю, в свою роботу.

Удачи вам, уважаемые учителя!

Удачи! Особенно по утрам,

Когда вы входите в школьные классы,

Одни – как в клетку, другие – как в храм.

Спасибі за увагу й за співробітництво!

МАЙСТЕР-КЛАС НА КОНКУРС "ВЧИТЕЛЬ РОКУ-2017"

Добрий день, вельмишановні члени журі, шановні колеги!

Мене звуть Рижонко Володимир Миколайович. Я працюю вчителем інформатики в Новостепанівському НВК Олександрівського району Донецької області. Дозвольте представити на Ваш розсуд майстер-клас «Викладання інформатики  в початковій школі за новим Державним Стандартом».

Моє педагогічне кредо:

«Якщо ви дивитесь на рік уперед, сійте рис.

Якщо ви дивитесь на десять років уперед, висаджуйте дерева.

Якщо ви дивитесь вперед на все життя, навчайте людину.

                        Китайська приказка

Ми живемо в часи швидкого поширення інформаційних технологій. Тому одним з актуальних завдань сучасної освіти є підготовка учнів до життя в умовах інформатизації, успішної соціалізації випускника в суспільстві. За таких умов система шкільної освіти потребує змін, впроваджувати які потрібно з початкової школи. Поряд з уміннями читати, писати та рахувати молодший школяр повинен навчитися грамотно користуватися ІКТ. Для досягнення зазначеної мети новим Державним стандартом початкової загальної освіти передбачено введення з другого класу предмету «Інформатика».

Вивчення курсу розпочалося з 1 вересня 2013/14 н. р. Фахівці називають кілька причин для включення курсу інформатики в навчальний план початкової школи:

•    по-перше, це необхідність формування у молодших школярів операційного стилю мислення, який складається із сукупності таких навичок і вмінь, як планування структури дій, пошук інформації та побудова інформаційних моделей;

•  по-друге, молодші школярі, своєчасно набуваючи навичок користувача, згодом зможуть використовувати комп’ютер як інструмент у своїй діяльності;

•    по-третє, комп’ютер — це цікавий пристрій, з необмеженими можливостями, який допоможе перетворити викладання курсу інформатики для молодших школярів у захопливу подорож, що сприятиме успішному подоланню складних методичних бар’єрів.

Як показують дослідження, використання комп’ютера в процесі навчання інформатики в початковій школі є ефективним, оскільки створює комфортні умови для пізнання нового, підвищує інформаційну культуру дитини та реалізує її високий розвивальний потенціал.

Інформатика — це технічна наука, яка систематизує прийоми створення, збереження, відтворення, обробки та передачі даних засобами обчислювальної техніки, а також принципи, функціонування цих засобів і методи управління ними. Отже, інформатика — це особливий предмет, оскільки у ході його вивчення школярі цілеспрямовано освоюють прийоми і способи роботи не лише з інформацією, а й із комп’ютером. Важливо, щоб під час уроків інформатики дитина усвідомила, що комп’ютер — це не забавка чи ігровий автомат, а інструмент, який допомагає людині вирішувати певні навчальні, професійні та життєві завдання.

Згідно з новим Державним стандартом загальної початкової освіти, курс входить до інваріантної складової навчальних планів, тому його вивчення є обов’язковим для усіх загальноосвітніх навчальних закладів України. На вивчення предмету «Інформатика» у 2—4-х класах відводиться по 35 годин на рік (з розрахунку — 1 година на тиждень).

Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти, предмет «Інформатика» включає такі змістові лінії:

 •          Комп’ютер та його складові.

 •          Інформація та інформаційні процеси.

 •          Використання інформаційних технологій. і

 •          Алгоритми і виконавці.

 •          Комунікаційні технології.

Головна мета навчального предмету «Інформатики» у відповідності з вимогами Державного стандарту початкової загальної освіти - ознайомлення учнів з інформаційно-комунікаційними технологіями та формування у дітей ключових компетентностей для реалізації їх творчого потенціалу і соціалізації в суспільстві.

Зміст навчального предмету «Інформатика» в початковій школі являє собою узагальнений і скорочений виклад основ  інформаційно-комунікаційних технологій, адаптованим до можливостей і особливостей дітей молодшого шкільного віку.

Основними завданнями навчального предмета є формування в дітей молодшого шкільного віку:

•                    початкових навичок використовувати інформаційно-комунікаційні технології;

•             основних навичок роботи з різними пристроями для вивчення інших предметів, а також для розв’язування практичних соціальних, комунікативних завдань;

•                    початкових уявлень про інформацію, її властивості, особливості опрацювання, передавання та зберігання;

•                    початкових навичок використовувати інформацію з навчальною метою;

•                    алгоритмічного, логічного та критичного мислення.

Отже, вивчення інформатики дає змогу створити єдиний інформаційний освітній простір, який виконує інформаційну, освітню та комунікативну функції.

Викладання інформатики в початковій школі покладає на вчителя велику відповідальність, оскільки кожен урок вимагає ретельної попередньої підготовки, чіткого планування всіх етапів уроку. Зрозуміло, що викладання предмету потребує наявності спеціального навчального кабінету (комп’ютерного класу) у кожному навчальному закладі, який має необхідне матеріально-технічне забезпечення та обладнаний відповідно до встановлених санітарно-гігієнічних норм. Так,

•                    Меблі повинні бути пропорційними зросту дитини.

•                    Стільці, на яких сидять діти, обов’язково повинні бути зі спинками.

•                    Комп’ютерний стіл слід поставити в добре освітлене місце, але так, щоб на екрані не було відблисків, які значно ускладнюють читання тексту. Тому монітор має бути повернений у бік від джерела світла під кутом не менше ніж 90°.

•                На комп’ютерному столі не повинно бути сторонніх речей, щоб руки дитини могли вільно лежати на столі.

•          Бажано, щоб комп’ютери мали рідкокристалічні або плазмові монітори.

•                  Обладнання має бути заземлене, що знизить рівень електромагніт-них полів.

•      Конструкція монітора повинна передбачати ручне регулювання яскравості, контрастності, а також нахилу екрана.

•                    Екран монітора комп’ютера повинен розташовуватися на відстані витягнутої руки (40 см). Сидіти при цьому необхідно не збоку, а просто перед екраном.

Користуючись комп’ютером, учитель повинен знати і дотримуватися певних правил та навчати цьому своїх учнів. Згадаємо деякі з них.

•             Неприпустимо працювати за одним комп’ютером одразу двом користувачам.

•                    Щоб запобігти виникненню шкідливих впливів під час роботи з комп’ютером, екран монітора має бути очищений від пилу. Тому до та після роботи на комп’ютері слід протирати екран злегка зволоженою чистою ганчіркою або губкою.

•                    Вважається, що рослини, зокрема кактуси, також допомагають зменшити негативний вплив комп’ютера.

•                   У приміщенні, де працює комп’ютер, необхідно проводити щоден-не вологе прибирання. Тому підлогу в ньому не треба закривати паласом або килимом.

•                    Перед початком заняття приміщення, у якому будуть працювати діти, обов’язково потрібно провітрити.

•                    Перед тим як почати працювати за комп’ютером, обов’язково слід вимити і насухо витерти руки. Це допоможе тримати у чистоті клавіатуру, мишу, системний блок та монітор.

•                    Щоб миша довше працювала, вона має лежати на спеціальному килимку.

•                 Після роботи за комп’ютером варто ретельно вимити руки з милом.

Потрібно пам’ятати, що протягом уроку сумарний час роботи за комп’ютером для дитини молодшого шкільного віку має складати не більше 15 хв. Решта часу на уроці відводиться для вивчення та закріплення теоретичного матеріалу.

Узагалі фахівці радять: дітям молодшого шкільного віку варто користуватися комп’ютером лише тричі на тиждень. І лише через день! На цей факт слід звертати увагу не лише учнів, а й їхніх батьків.

Обов’язковим елементом кожного заняття з комп’ютером є фізхвилинка, яка має включати гімнастику для очей. Проведення простих вправ гімнастики вже протягом кількох хвилин допоможе зняти напругу, втому з очей.

Пам’ятаймо, що заняття на комп’ютері принесуть користь тільки у тому разі, якщо прислухатися і виконувати рекомендації фахівців.

Програма «Інформатика» для 2 – 4 класів спрямована на реалізацію мети і завдань освітньої галузі «Технології» визначених у Державному стандарті початкової загальної освіти. В свою чергу, галузь «Технології» є базовою для молоді в успішному опануванні ІКТ з метою розв’язання життєвих та навчальних завдань.

Курс «Інформатика» в початковій школі є підготовчим курсом, вивчаючи його учні у скороченій формі знайомляться з основними питаннями науки інформатики та інформаційних технологій. Цей курс є ознайомчим, або, як написано у програмі «Інформатика», світоглядним. Тобто, на даному етапі вчитель повинен лише ознайомлювати учнів з матеріалом у доступній, елементарній формі.

Я роблю це так.

Перше, що я зробив, розпочинаючи викладати в початкових класах, це визначив для себе, якою буде структура мого уроку інформатики в початкових класах, розуміючи при цьому, що урок інформатики в початковій ланці і урок інформатики в середніх та старших класах – це два різні уроки. Також потрібно було враховувати вікові особливості учнів початкових класів і те, що максимально можлива в % кількість уваги учнів і, відповідно, засвоюваного навчального матеріалу в певний момент часу уроку різна - від 0 % у початковий момент уроку до 80 % на 7-ій - 15-ій хвилинах від початку уроку і перші 5-10 хвилин роботи на комп’ютері.

Під структурою уроку розуміється логічно обґрунтована послідовність зміни

діяльності учнів. Новий вид діяльності - новий етап.  

Один і той самий проведений урок, тобто урок, що вже відбувся, можна розбити на кілька етапів: на п'ять, сім або, навіть, десять залежно від логіки розподілу, подібно тому, як Ньютон, і ми слідом за ним, бачимо у веселці сім основних кольорів, а японці бачать тільки шість.

Я пропоную в початкових класах розділити урок інформатики на сім етапів:

      1.     Розминка або початок уроку  

      2.     Знайомство з новим навчальним матеріалом 

      3.     Робота в робочому зошиті 

      4.     Підготовка до комп'ютерного практикуму

      5.     Робота на комп'ютері (індивідуальна або групова)

      6.     Підведення підсумків комп'ютерного практикуму

      7.     Підведення підсумків уроку в цілому

Перший етап - розминка - включаємося в урок (в традиційному розумінні розминка включає: організаційний момент, оголошення теми й мети уроку, мотивацію навчальної діяльності та актуалізацію опорних знань).

Розминка або початок уроку багато в чому визначає успіх уроку в цілому.

Мета розминки: відключити дітей від інших турбот і сторонніх думок, зосередити увагу дітей на темі уроку.

На цей етап відвожу достатньо часу, щоб привітатися з учнями, оголосити тему уроку, мету і завдання, провести виконання учнями декількох різнопланових завдань, які підводять учнів до початкового розуміння теми уроку. Ось деякі з них, які я використовую на своїх уроках.

Ребуси

Ребус - це загадка, в якій зашифровано за допомогою малюнків, фігур або знаків якесь слово. Назва «ребус» походить від латинського прислів'я «Не словами, а за допомогою речей (rebus)». Головна відмінність ребуса полягає в тому, що інформація представлена в ньому не у вигляді опису, а у вигляді малюнків у поєднанні з буквами та знаками. Ребус не містить характеристик будь-якого об'єкта, а представляє «зашифровану» малюнками та знаками інформацію. Результатом розгадки може виявитися слово чи фраза, приказка або відомий вислів.

У цьому прийомі учні не просто розгадують слово, яке має відношення до даної теми, а й згадують правильні назви зображених об’єктів на малюнках. Вивчають різні правила розв’язування  ребусів, які знадобляться їм на інших предметах.

(запропонувати розгадати ребуси)

Кросворди

Термін "кросворд" утворився з поєднання двох англійських слів "cross" - "перетин" і "word" - "слово". З'явившись в кінці 19-го століття, гра-завдання швидко завоювала популярність у всьому світі. Три країни сперечаються за право називатися батьківщиною кросворда: США, Англія і ЮАР.

Як і в загадках, в кросворді треба визначити назви об'єктів за їх коротким описом. Однак одному опису може відповідати кілька об'єктів. І тоді починає діяти правило: «У місцях перетинань букви повинні співпадати».

Таким чином, розгадування кросвордів - це обробка інформації за певними правилами.

Учні розгадують кросворд, ключове слово і буде темою уроку. При розгадуванні  діти згадують матеріали минулих уроків.

м

о

н

і

т

о

р

с

к

а

н

е

р

п

р

и

н

т

е

р

п

о

в

і

д

о

м

л

е

н

н

я

к

о

м

п ’

ю

т

е

р

і

н

ф

о

р

м

а

ц

і

я

м

о

д

е

м

т

а

ч

п

е

д

 Кросворд може бути інтерактивним. В якості прикладу хочу запропонувати інтерактивний кросворд «Пристрої комп’ютера», робота з яким полягає в натисканні на його елементи курсором миші, в наслідок чого з’являється питання, на яке потрібно дати відповідь. Після відповідей на всі питання натискаємо кнопку «Перевірити кросворд» і бачимо результат своєї роботи.

(запропонувати розгадати кросворд)

Загадки

Будь-який об'єкт можна описати за допомогою слів. Загадка є одним із способів опису об'єкту.

Що за друг залізний є у світі?

Його знають і дорослі й діти.

Малювати вміє гарно,

І рахує дуже вправно.

Стаціонарний, персональний,

Це комп’ютер геніальний.

Пазли

Учні з окремих частин складають малюнок і називають, що на ньому зображено.

(запропонувати скласти пазл і розповісти про пристрій)

Логічні завдання

Логічні завдання - це завдання, що вимагають уміння проводити доказові міркування, аналізувати.

Наприклад:

1.                Іра, Даша, Коля і Митя збирали ягоди. Даша зібрала ягід більше всіх, Іра - не менше за всіх. Чи вірно, що дівчатка зібрали ягід більше, ніж хлопчики?

2.         Наташа сказала істинне твердження. Олена повторила його дослів-но, і воно стало хибним. Що сказала Наташа?

Другий етап - нове - працюємо головою й язиком

Успіх другого етапу уроку залежить від якості розминки, тобто від того, наскільки діти усвідомили тему уроку й зацікавилися нею.

Мета другого етапу уроку: познайомитися з новим теоретичним матеріалом по темі уроку.

Приблизний план проведення другого етапу уроку:

1. Учитель пропонує відкрити відповідний параграф підручника.

2. Усі хором читають назву параграфа.

3. Учитель (відповідно до  наміченого плану) проводить невелику евристичну бесіду по темі, примушуючи дітей активізувати всі свої знання на тему уроку, залучає особистий життєвий досвід учнів, пропонуючи їм привести приклади із власного життя. Бесіда може супроводжуватися переглядом відеофільму, презентації, роботою з підручником.

(більшість матеріалу підручника подано у вигляді малюнків або намальованих історій коміксів; робота учня з підручником на уроці виглядає як розглядання малюнків і постановка запитань, спостереження за історією, що відбувається, читання поданих історій у ролях).

4. Учитель ставить запитання: "Чи все зрозуміло з того, про що ми говорили зараз на уроці?". Якщо всім усе зрозуміло, переходимо до наступного етапу уроку, говорить дітям учитель. 

5. Якщо є питання, учитель коротко відповідає на них або просить відповісти когось із учнів, теж максимально коротко.

6. Учитель нагадує тему уроку й повідомляє мету й завдання наступного етапу уроку.

Третій етап - працюємо головою й руками на папері

Успіх третього етапу уроку залежить від якості другого етапу, тобто  від того, наскільки діти зрозуміли новий матеріал.

Мета третього етапу уроку: пропустити новий теоретичний матеріал по темі уроку через себе, що можливе тільки при самостійній індивідуальній роботі руками й головою - у робочому зошиті. 

Приблизний план проведення третього етапу уроку:

1. Учитель пропонує відкрити робочий зошит.

Я використовую декілька робочих зошитів, які є у мене на комп’ютері в електронному вигляді – вибираю найкращій варіант завдань, або компоную завдання з декількох зошитів. Потім роздруковую та роздаю дітям на уроці.

2. Діти виконують завдання - хто скільки встигне за відведений вчителем час.

(запропонувати вчителям виконати й  порівняти завдання

з різних робочих зошитів)

3. У намічений учителем момент часу по його команді всі зупиняють свою роботу.

4. Учитель дає декілька хвилин, щоб діти взаємно перевірили виконання завдань. Сам учитель усе це час ходить між учнями й мовчки спостерігає або доброзичливо й напівголосно допомагає тим, хто потребує  допомоги. 

5. Після закінчення взаємоперевірки й самоперевірки, учитель сам коротко підводить підсумки третього етапу, доброзичливо звертає увагу дітей на упущене або не цілком зрозуміле ними.

6. Учитель дає домашнє завдання - доробити всі вправи тим, хто не встигнув на уроці і творче завдання успішним учням, що виконали всі завдання.

7. Учитель нагадує тему уроку й повідомляє мету й завдання наступного етапу уроку.

Після закінчення третього етапу проводжу фізкультхвилинку.

Четвертий етап - працюємо головою й язиком, руки відпочивають

Успіх четвертого етапу уроку залежить від якості третього етапу, тобто від того, наскільки діти засвоїли новий матеріал і готові виконати завдання за допомогою комп'ютера.

Мета четвертого етапу уроку: згадати правила техніки безпеки й правила роботи з електронними посібниками.

Приблизний план проведення четвертого етапу уроку:

1. Учитель ставить запитання за правилами техніки безпеки - проводить фронтальне або індивідуальне опитування. Дуже ефективно залучати до цього дітей: одні ставлять запитання, інші відповідають на них, треті коментують питання й відповіді.

2. Якщо комп'ютери виключені, учитель пропонує дітям включити комп'ютер і запустити потрібну програму.

3. Учитель нагадує, на що потрібно  звернути особливу увагу при виконанні завдань на комп'ютері, а саме освоєнню прийомів і способів роботи з програмами й даними.

П'ятий етап - працюємо головою й руками на комп'ютері

Мета п'ятого етапу уроку: ще раз пропустити новий теоретичний матеріал по темі уроку через себе, у процесі освоєння нового для них інструмента роботи з інформацією, тобто  в ході нового виду діяльності. 

Приблизний план проведення п’ятого етапу уроку:

1. Якщо необхідно, етап починається з виконання вчителем одного з завдань.

2. Якщо за одним комп'ютером працює двоє учнів, то необхідно встановити черговість виконання завдань:

-         Перше завдання - один працює, другий дивиться

-         Друге завдання - другий працює, перший дивиться

3. Учитель ходить між учнями й тихо нагадує, на що учням слід звернути особливу увагу при виконанні завдань.

4. У потрібний момент учитель дає команду припинити роботу на комп'ютері й вислухати його коментарі (без оцінки) з приводу роботи класу на комп'ютері, і, якщо необхідно - роботу окремих учнів.

5. У кінці даного етапу, учитель пропонує приступити до підведення підсумків роботи на комп'ютері.

Діти освоюють прийоми й способи роботи на комп'ютері не теоретично, а за принципом: "Роби з нами, роби як ми, роби краще нас!".

На цьому етапі я використовую наступне програмне забезпечення:

      1.     Програмно-навчальний  комплекс «Сходинки до інформатики»

      2.     Програмно-навчальний  комплекси «Інформатика. 1 та 2 рік навчання»

      3.     Програмно-навчальний  комплекс «Скарбниця знань» для 2-4 класів

      4.     Графічний редактор TuxPaint

     5.     Середовище програмування Скретч та багато-багато інших засобів нав-чання.

Шостий етап - працюємо головою й серцем - підводимо підсумки роботи на комп'ютері

Мета шостого етапу уроку: ще раз пропустити новий теоретичний матеріал по темі уроку через себе, у процесі підведення підсумків комп'ютерного практикуму, здійснити аналіз і самоаналіз, оцінку й самооцінку практичної діяльності.

Після шостого етапу проводжу хвилинку релаксації - вправи для профілактики короткозорості та порушення зору

Сплять маленькі совенята 

       (Очі заплющені).

Раз — розкрили оченята,

Подивилися навколо

       (Кругові рухи очима),

Потім вгору і додолу.

  (Лише очима, головою не рухати.)

Оченята — блим, блим, блим!

Відпочити треба їм!

Вправо, вліво оченята

Повертали совенята.

Совенята будуть спати,

А ми будем працювати.

Сьомий етап - працюємо головою й серцем - підводимо підсумки роботи на уроці

Мета сьомого етапу уроку: ще раз пропустити новий теоретичний матеріал по темі уроку через себе, у процесі самооцінки й оцінки своєї діяльності на уроці.

Дуже важливим аспектом є результативність предмету «Інформатика». На мою думку, більш доцільніше було б оцінювати знання учнів, а не просто замінювати оцінки фразами «Молодець», «Дуже добре», «Сьогодні ти працював краще», «Ти можеш працювати краще». Якщо учень добре засвоїв матеріал, він хоче отримати за це не тільки похвалу, а ще й добру оцінку. Коли відбувається оцінювання, вчитель бачить результативність своєї роботи, може робити аналіз, а учні намагаються краще відповідати, щоб не бути гіршими за інших. Це, звичайно, стосується не всіх учнів, але деякі хочуть тримати лідерство, а за допомогою оцінок вони краще опрацьовують матеріал. А коли дитина не отримує оцінку за те, що вона виконує завдання, в неї зникає інтерес до вивчення предмета. На моєму уроці був, навіть , такий випадок, дитина не готувалася до уроку інформатики і коли я запитав: «Чому ти не виконуєш завдання?» дитина відповіла, що їй це не потрібно, тому що все одно за це не поставлять оцінку. Виходячи з всього цього, я вважаю, що оцінювання є необхідною умовою при організації навчання предмету «Інформатика».

Для того, щоб учні успішно опанували даний курс, потрібно створити всі необхідні для цього умови. Це багатосторонній процес і тут повинні бути задіяні всі: МОН України, адміністрація школи, вчителі, батьки та учні. Потрібно врахувати всі сторони і спільними зусиллями вдосконалити викладання предмету «Інформатика» в початковій школі. І лише тоді буде досягнута мета цього предмету «Формування і розвиток в учнів інформаційно-комунікаційної компетентності та ключових компетентностей для реалізації їхнього творчого потенціалу і соціалізації у суспільстві».

Тому найважливішим завданням вчителя інформатики є формування інформаційної компетентності та культури учня, який має використовувати комп’ютер як універсальний інструмент для роботи з інформацією.

Закінчити свій майстер-клас мені хотілося б наступною притчею:

Одного разу вчитель приніс на урок велику скляну банку, що багатьох учнів здивувало:

- Сьогодні я прагнув би поговорити з вами про життя. Що ви можете сказати про цю банку?

- Ну, вона порожня, - сказав хтось із учнів.

- Цілком правильно,- підтвердив учитель.

Потім дістав з-під стола мішок з великими каменями й почав укладувати їх у банку доти, поки вони не заповнили її до самого верху.

- А тепер що ви можете сказати про цю банку?

- Ну, а тепер банка повна! - знову сказав хтось із учнів.

Вчитель дістав ще один пакет з горохом, і почав засипати його в банку. Горох почав заповнювати простір між каменями:

- А тепер?

- Тепер банка повна!!! - почали вторити учні.

Тоді вчитель дістав пакет із піском, і почав засипати його в банку, через якийсь час у банці не залишилося вільного простору.

- А от тепер банка повна! - сказав він. - І я спробую пояснити вам, що зараз відбулося.

Банка - це наше життя, камені - це найважливіші  речі в нашому житті, це наша родина, це наші діти, наші улюблені, усе те, що має для нас величезне значення; горох - це ті речі, які не так значимі для нас, це може бути дорогий костюм або машина і т. д.; а пісок - це все саме дрібне й незначне в нашому житті, усі ті дрібні проблеми, які супроводжують нас протягом  усього нашого життя. Отож , якби  я спочатку засипав у банку пісок, то в неї б уже не можна було помістити ні горох, ні камені, тому ніколи не дозволяйте різного роду дріб'язкам заповнювати ваше життя, закриваючи вам очі на більш важливі речі.